Дідковський Антон Володимирович
Директор Київського професійного енергетичного ліцею
Сучасні підходи до організації навчально-виробничого та виховного процесу – шлях до створення навчального закладу нового типу
Протягом останніх років економіка України дедалі більше потребує кваліфікованих робітників, здатних швидко адаптуватись до змін на ринку праці та вимог роботодавців. За даними Держкомстату за 2010 рік на 1 учня ПТНЗ в Києві припадало 30 студентів вузу, більшість яких так і залишились незатребуваними на ринку праці. З усіх освітянських ланок професійно-технічна освіта найбільше пов’язана з матеріальним виробництвом та щільно інтегрована в економіку. Проте, не дивлячись на всі зусилля профтехосвіти сприяти популяризації робітничих професій, протягом останніх десятиліть продовжує знижуватись авторитет людини праці. У своїй переважній більшості молодь сьогодні намагається обрати те, що забезпечить їй гарні умови праці і високу заробітну плату. У випускників шкіл і, значною мірою, їхніх батьків, немає бажання пов’язувати майбутнє не так з ПТНЗ, як з виробництвом, яке не може задовольнити їхніх запитів. Як свідчить практика, через півроку після працевлаштування кількість працевлаштованих випускників зменшується з понад 80 відсотків до 62-74, а протягом трьох років цей показник знижується до 25-30 відсотків.
Тому питання престижу робітничої професії є не лише проблемою професійно-технічного навчального закладу, це проблема системна, і вирішувати її необхідно виключно спільними зусиллями центральних органів виконавчої влади, підприємств, організацій, об’єднань роботодавців та профспілок.
Вимоги роботодавців до професійно-кваліфікаційного рівня робітників зумовлюють необхідність подальшої модернізації системи професійно-технічної освіти, здатної адекватно реагувати на потреби ринку праці. В національній доповіді “Новий курс: реформи в Україні 2010-2015” наголошувалось: “Система професійно-технічної освіти потребує термінових заходів з метою припинення її деградації і приведення у відповідність до тих завдань, які постануть у найближчій перспективі у зв’язку з переходом України на шляхи динамічного інноваційного, високотехнологічного розвитку”. Першим кроком на цьому шляху повинно стати нормативно-правове та повне фінансове забезпечення реалізації Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки, яку Кабінет Міністрів України затвердив 13.04.2011 р.
Але сьогодні ми не можемо всі надії покладати на те, що прийняття цієї програми кардинально змінить ситуацію. Навіть за умови її повного фінансового забезпечення. За останні 20 років було кілька спроб реформувати на законодавчому рівні систему ПТО. В тому числі і реорганізація більшості ПТУ в навчальні заклади нового типу. Що від цього змінилося – лише вивіска чи суть навчально-виховного процесу? На це питання кожен навчальний заклад дає відповідь окремо. Станом на 01.01.2011 р.: в Україні існує:
- Вищих професійних училищ – 181
- Центрів професійно-технічної освіти – 57
- Професійних ліцеїв – 482.
Нормативно-правова база щодо навчальних закладів нового типу залишається до цих пір в стані розробки.
Згідно наказу Міністерства освіти і науки України № 143 від 19.03.2003 року наш навчальний заклад з ПТУ №28 був також реорганізований в Київський професійний енергетичний ліцей. Діяльність навчального закладу другого атестаційного рівня такого типу здійснюється відповідно до Наказу МОНУ № 587 від 17.10.2002 « Про затвердження Тимчасового положення про професійний ліцей». Навчальний заклад діє на підставі Статуту, затвердженого Міністерством освіти і науки та зареєстрованим рішенням виконкому Київської Міської ради № 143 від 31.03. 2003 року.
Від ПТУ-28 у нас залишилися незмінними набір професій будівельного направлення, висока якість підготовки наших випускників та сильний колектив. Ми продовжуємо готувати учнів за непристижними серед вступників проте затребуваними на ринку праці професіями електрозварників, малярів, електромонтажників та кранівників. За цей час було введено лише 1 нову інтегровану професію – оператор комп’ютерного набору та обліковець бухгалтерських даних. Наші випускники 100% забезпечені першим робочим місцем. В 2010 році було продовжено договори про співпрацю з 28 підприємствами м. Києва терміном дії до 2015 року. Потреба в робітничих кадрах на 2011-2012 н.р. відповідно до цих договорів фактично втричі перевищує наш випуск: потрібно 314 чоловік, ми випускаємо 105.
Створення в ПТНЗ нового типу умов для забезпечення якості професійно-технічної освіти передбачає:
1. Запровадження державних стандартів професійно-технічної освіти;
2. модернізацію матеріально-технічної бази;
3. інформатизацію навчального закладу, застосування педагогічних програмних засобів, забезпечення доступу до світових інформаційних ресурсів;
4. удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників, їх стажування на виробництві;
5. забезпечення навчального закладу сучасними підручниками, навчальними посібниками, навчально-методичними, енциклопедичними і довідковими матеріалами;
6. розроблення критеріїв оцінювання якості професійно-технічної освіти;
7. вивчення і використання кращого педагогічного досвіду, в тому числі і європейських країн щодо застосування стандартів якості професійно-технічної освіти;
8. розроблення і реалізацію спільних проектів з питань забезпечення якості та ефективності професійно-технічної освіти; створення системи грантової підтримки дослідницьких та освітніх інноваційних проектів.
По цих пунктах в КПЕЛ ведеться постійна робота. Її ефективність залежить від ефективності управління навчальним закладом, яка в свою чергу визначається професійною кваліфікацією, управлінською та інформаційною культурою сучасного адміністратора. Насамперед директор та його заступники повинні бути носіями прогресивних змін у освітній інституції. Тому під час робочих нарад в КПЕЛ постійно акцентується увага на пріоритетні аспекти управлінської діяльності керівника – популяризація робітничих професій, нові шляхи і методи співпраці із соціальними партнерами та інформатизація навчального закладу, його вихід в загальноосвітнє інформаційне середовище.
Отже, пункт 1. Запровадження державних стандартів професійно-технічної освіти.
Неможливо досягти якісної підготовки робітничих кадрів без оновлення змісту профтехосвіти. В КПЕЛ по всіх спеціальностях впроваджено нові Державні стандарти професійно-технічної освіти. Проліцензовано ? спеціальностей.
Пункт 2. Модернізація матеріально-технічної бази
Модернізація системи професійно-технічної освіти неможлива без сучасної матеріально-технічної бази, яка значною мірою забезпечує якість підготовки кваліфікованих робітників. Сьогодні доводиться констатувати, що у переважній більшості державне забезпечення сучасною технікою та обладнанням професійно-технічних навчальних закладів украй слабке. За останні 20 років, якщо не брати до уваги комп’ютеризацію, процес відтворення основних фондів був фактично “заморожений”. Обладнання та навчальна техніка загалом на 80 відсотків морально і фізично застаріли або взагалі вийшли з ладу. Київський професійний енергетичний ліцей, не дивлячись на те, що навчання в ньому завжди було і залишаєтьсябезкоштовним, зберіг і підтримує в належному стані всі основні засоби і матеріально-технічну базу. Тільки за 2010-2011 роки за зароблені ліцеєм кошти було закуплено сучасні станки, зварювальне обладнання, свердлильні апарати на суму більше 100000 грн. Оновлено систему опалення, постійно проводяться ремонти навчальних корпусів і гуртожитку. Поставлено склопакети в кімнату майстрів, лабораторію електротехніки та методичний кабінет. В усі кабінети закуплено нові меблі.
Пункт 3. Інформатизація навчального закладу.
Розв’язання проблеми інформатизації професійно-технічного навчального закладу нового типу залежить:
Ø від сприйняття і розуміння проблеми,
Ø рівня психологічної готовності та фахової підготовки керівника і педагогічного колективу,
Ø стану апаратно-програмного забезпечення закладу;
Ø врахування довгострокових пріоритетів науково-технічного, соціального, національно-культурного, економічного розвитку країни;
Ø світових досягнень наук соціальної інформатики, кібернетики, управління, соціальної інформаціології, інформатики;
Ø тенденцій розвитку інформатизації в соціальній сфері.
Удосконалення і розвиток сучасних інформаційних технологій та їх проникнення в найрізноманітніші галузі людської діяльності вже не залишають місця питанню «впроваджувати чи не впроваджувати?». Залишається лише питання «як це зробити з найбільшою користю і найменшими втратами для навчального закладу?» Вже на перших етапах впровадження інформаційні технології починають справляти відчутний вплив на методичні системи навчання всіх без винятку навчальних дисциплін, зокрема на цілі навчання, зміст, методи, засоби, організаційні форми. Інформатизацію як і ремонт, можна розпочати, але не можна завершити. При цьому важливо дотримуватись поступового і неантагоністичного, без руйнівних перебудов і реформ, вбудовування нових технологій різних навчальних предметів у діючі дидактичні системи, гармонійне поєднання традиційних та комп`ютерно-орієнтованих методичних систем навчання.
Процес інформатизації та комп’ютеризації навчального закладу розпочато більше 20 років тому. На сьогодні вже можна підвести деякі підсумки. Безсумнівно, перед нами відкрилися реальні перспективи щодо гуманітаризації освіти і гуманізації навчального процесу, розширення та поглиблення теоретичної бази знань і надання результатам навчання практичної значущості, інтеграції навчальних предметів і диференціації навчання відповідно до запитів, нахилів і здібностей учнів, інтенсифікації навчального процесу та активізації навчально-пізнавальної діяльності, посилення спілкування учнів і вчителя та учнів між собою, а також збільшення питомої ваги самостійної дослідницького характеру навчальної діяльності, розкриття творчого потенціалу учнів і вчителів з урахуванням їхніх позицій і уподобань та специфіки забезпечення і перебігу навчального процесу.
Із 30 навчальних кабінетів і майстерень 19 забезпечено сучасною комп’ютерною технікою, 9 – мультипроекторами та 1 лабораторія інтерактивною дошкою. Після нового року ще 2 кабінети планується забезпечити аналогом смартдошки – інтерактивними адаптерами поверхні. 9 кабінетів підключено до внутрішньої мережі та інтернету.
Всі технічно оснащені кабінети загальноосвітніх дисциплін були забезпечені педагогічними програмними засобами. Проте їх апробація виявила ряд недоліків: направленість на використання в комп’ютерному класі, хоча кожен викладач віддає перевагу систематичному застосуванню ПЗ що вимагає проведення уроків у власному кабінеті, де є лише ПК викладача, недружній інтерфейс користувача, складність у компонуванні уроків, технічна недосконалість і т.д. А педагогічних програмних засобів для виробничого навчання по наших спеціальностях взагалі не існує. Тому ми намагаємось забезпечити доступу кожного викладача і учня до світових інформаційних ресурсів. Це дає можливість викладачам самостійно готувати необхідні матеріали до уроків, підвищувати свій рівень освіти і використовувати інтернет-технології у навчально-виховному процесі.
Пункт 4. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників
Відповідно викладачам і майстрам необхідно постійно підвищувати рівень кваліфікації. Курсової підготовки 1 раз на 5 років часто виявляється замало. Тому по мірі необхідності вони направляються на курси вечірньої чи дистанційної форми навчання. Так отримали ще одну спеціальність і працюють по сумісництву викладачі спецтехнології основ роботи на ПК, бухгалтерського обліку, електромонтажних робіт; майстри виробничого навчання, які викладають тепер і спецтехнологію будівельних кранів та механізмів. При потребі організовуються курси, семінари безпосередньо на базі ліцею. Так, наприклад, у вересні 2011 року було проведено семінар по роботі з освітнім середовищем «Щоденник. ua.» . За результатами навчання 20 викладачів і майстрів, в тому числі і 3 заступника директора отримали сертифікати від інституту Інноваційних технологій і одними з перших в системі профтехосвіти України приступили до роботи в новому інформаційному освітньому середовищі.
Пункт 5. Забезпечення навчального закладу сучасними підручниками тощо
В Україні поки що не вирішується проблема видання підручників для професійно-технічних навчальних закладів. За останні 5 років із 183 підготовлених рукописів, які пройшли конкурс і отримали гриф МОН, видано всього 30 найменувань, або 16,3 відсотка і ті стосуються в основному сфери обслуговування.. Тому ми не можемо сказати, що забезпечені 100 відсотково необхідними сучасними підручниками, навчальними посібниками, навчально-методичними, енциклопедичними і довідковими матеріалами.
В ліцеї працює бібліотека, фонд якої складає 51 тисячу екземплярів літератури, підписка періодичної преси – 4000 гривен на рік та постійно поповнюваний електронний фонд, що включає аудіо і відеотеку. Дві останні позиції дозволяють нам значно економити кошти на закупівлю підручників гуманітарного напряму, які завтра можуть стати невідповідними до нової програми. В ліцеї постійно діють книжкові виставки, проводяться виховні години і уроки, покликані привити учням любов до книги.
1. Пункт 6. Розроблення критеріїв оцінювання якості професійно-технічної освіти.
Оцінювання якості знань в КПЕЛ здійснюється на основі затверджених Типових критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з професійної підготовки, що грунтуються на вимогах діючого законодавства України і відповідають 4 рівням: початковому, середньосу, достатньому та високому. У нестандартних ситуаціях навчання розробляються окремі критерії, які врешті так само зводяться до 12-бальної системи. Методика розробки критеріїв оцінювання взята із проектної технології INTEL: конкретні вимоги до роботи по визначених параметрах – відповідність кожного пункту заданим вимогам, яка оцінюється певною кількістю балів, загальна сума балів переводиться в 12-бальну систему.
Критерії оцінювання якості виховання розроблено за кількома рівнями, які оцінюються відповідними тестами та завданнями:
1) Світогляд: наукові знання, ідейність, уміння відстоювати власні переконання;
2) Громадянськість та патріотизм: -знання Конституції, символіки, історії України, законопослушність, готовність відстоювати інтереси Вітчизни та стати на її захист, участь у суспільносу житті групи, свого міста;
3) Колективізм: уміння працювати на благо суспільства, навчального закладу, групи, уміння поєднувати громадські та особисті інтереси, принциповість, толерантність;
4) Працелюбність, професійна ціленаправленість: відношення до навчання, праці, рівень оволодіння професією, знання основ економіки, культури праці, конкурентоздатність на ринку праці;
5) Креативність;
6) Моральність: відношення до оточуючого світу, дисциплінованість, обов’язковість, відповідальність, соціальна адаптованість, естетична культура.
Пункт 7. Вивчення і використання кращого педагогічного досвіду
Впровадження нових технологій в КПЕЛ розпочинається з всебічного вивчення досвіду інших навчальних закладів двома шляхами:
1) Командировка, семінар, нарада тощо;
2) в заочному режимі (література, інтернет).
За останні роки ми відвідали ПТНЗ Києва, Вінниці, Козятина, Дніпропетровська, Запоріжжя, Севастополя а також кілька навчальних закладів в Германії та Турції.
В заочному режимі вивчення досвіду відбувається фактично щодня, так як при підготовці до уроків 80% викладачів постійно користуються інтернетом та періодичними фаховими виданнями. Збільшується частка викладачів, які використовують англомовні ресурси – це стало можливим при появі якісних перекладачів. Участь у освітніх проектах «INTEL», «Щоденник» дає нам можливість спілкуватись з колегами не лише України, а й Росії.
Пункт 8. Спільні проекти
КПЕЛ є активним учасником всіх спільних проектів, які організовує МОН України та управління профтехосвіти міста Києва. Виставки, ярмарки, конкурси і т.д. Неодноразово ми ставали переможцями конкурсних проектів – кращий сайт навчального закладу, соціальне партнерство, кращі майстерні та кабінети. В ліцеї було впроваджено проекти корпорації INTEL: «INTEL. Навчання для майбутнього» та «WEB.2.0. Використання соціальних сервісів в навчально-виховному процесі». З вересня 2011 року ліцей приймає активну участь в освітньому проекті, започаткованому МОН України «Щоденник.com». Це педагогічно-освітня мережа, яка створена на основі надсучасних технологічних рішень з метою підвищення, покращення та виходу на новий кваліфікаційний рівень навчального процесу, поліпшення освітніх потреб, поглиблення зв’язку між учителем, учнем та батьками шляхом створення єдиного інформаційного простору, де кожний з них є повноправним учасником навчального процесу.
Отже, заклади нового типу, такі як наш ліцей, це наполовину самостійні господарства, так як обмеженість бюджетних надходжень зумовлює перехід фактично на повне самозабезпечення в питаннях ремонту, поповнення матеріально-технічної бази, фінансового заохочення викладачів, які вивчають і впроваджують новітні інформаційні технології, так як і це питання на законодавчому рівні давно обговорюється, але до цих пір залишається не вирішеним. Перші вагомі кроки по створенню навчального закладу нового типу зроблено, досягнення і помилки вже можна проаналізувати. В світлі рішень ІІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти нам залишається тепер дочекатись нової редакції Закону України “Про професійно-технічну освіту” та фінансового забезпечення уже затвердженої Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти в Україні на 2011–2015 роки.
Немає коментарів:
Дописати коментар